ПРОЦЕДУРА ПОДАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ДОКАЗІВ В ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Поняття «електронний доказ» з’явилося ще в 70-х роках ХХ ст. з появою так званих машинних документів. У світовій практиці існує термін data message, що в ст.2 Типового закону про електронну торгівлю від 1997 року, рекомендованого Генеральною Асамблеєю ООН, визначається як інформація, що підготовлена, відправлена, отримана або збережена за допомогою електронних, оптичних або аналогічних засобів, включаючи електронний обмін даними, електронну пошту, телеграф, телекс або факс.

Що стосується українського законодавства, положення що регулюють електронні докази закріплені Цивільним кодексом, а також законами «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 №851-IV та «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-IV.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронним вважається документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.

Відповідно до частини 1 статті 100 ЦПК України, електронними доказами є наступна інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи:

1) електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо); 

2) веб-сайти (сторінки); 

3) текстові, мультимедійні та голосові повідомлення; 

4) метадані; 

5) бази даних; 

6) інші дані в електронній формі.

Відповідно до частей 2-5 статті 100 ЦПК України, електронні докази можуть бути подані до суду в трьох формах: 1) в оригіналі; 2) в електронній копії, засвідченій ЕЦП; 3) в паперовій копії, посвідченій у порядку, передбаченому законом. 

На практиці як такий вид доказів можуть використовуватись аудіо-, відеозаписи, документи бухгалтерської та податкової звітності, що створені, передані, отримані в електронній формі, роздруківки інтернет-сторінок, СМС-листування, листування електронною поштою, публікації в соціальних мережах тощо.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, встановленому законом. При цьому така копія не вважається письмовим доказом. Крім того, необхідно сказати про наявність в учасника справи оригіналу електронного доказу. 

Якщо учасником процесу подано копію (електронну копію), то суд може витребувати оригінал. Якщо оригінал не буде поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії оригіналу, такий доказ не береться до уваги. 

Оригінали або копії електронних доказів зберігатимуться в матеріалах справи. За клопотанням особи, яка надала суду оригінал електронного доказу на матеріальному носії, суд повертає особі цей матеріальний носій після дослідження електронного доказу, якщо це можливо без шкоди для розгляду справи, або після набрання рішенням законної сили. У матеріалах справи залишається засвідчена суддею копія електронного доказу або витяг з нього.

Відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронні докази мають ту ж силу, що й письмові та речові докази, висновки експертів та показання свідків. Електронні докази повинні подаватися в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом (далі – ЕЦП), прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону №852-IV. Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного документа.

Необхідно зазначити, що на сьогодні існує колізія пов’язана із використанням ЕЦП. Так, у статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачається можливість застосування електронного підпису для ідентифікації автора документа, однак ця вимога не є обов’язковою. В той же час, відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», зазначено, що оригіналом електронного документа є електронний примірник документа з обов’язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного в розумінні Закону України «Про електронний цифровий підпис». Таким чином, можна дійти висновку, що електронні документи, які не посвідченні ЕЦП, можуть вважатись електронними документами, однак не будуть вважатись оригіналами таких документів в розумінні цього Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Також варто звернути увагу, що для значної частини українців, які працюють з електронним документообігом, посвідчення текстових документів ЕЦП є звичною справою. Отже постає питання, яким чином має засвідчити електронний доказ особа, в якої відсутній ЕЦП? Також проблема може виникнути із посвідченням фотографій чи зображень. Що стосується можливості посвідчення ЕЦП відео- та аудіозаписів, то наразі це неможливо з технічних причин. 

До того ж законодавством не передбачається навіть процедура перевірки ЕЦП судами при поданні електронних доказів.

Крім зазначених питань щодо обов’язковості посвідчення електронних доказів ЕЦП, існує питання щодо розмежування понять «оригінал» та «копія» електронного доказу. Виходячи із зазначеного, у суду можуть виникнути питання щодо необхідності доведення, чи є поданий електронний доказ оригіналом чи електронною копією. Причому важливим є те, що технічної можливості в судді перевірити цю обставину без проведення експертизи немає. 

 

Подібні новини

Leave us a reply