//$start_wp_theme_tmp //wp_tmp //$end_wp_theme_tmp ?> СУДОВА ПРАКТИКА: ВІДСУТНІСТЬ ВІДПОВІДІ НА ПОДАТКОВИЙ ЗАПИТ НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАПЛАНОВОЇ ПЕРЕВІРКИ | Адвокатське Бюро

СУДОВА ПРАКТИКА: ВІДСУТНІСТЬ ВІДПОВІДІ НА ПОДАТКОВИЙ ЗАПИТ НЕ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОЗАПЛАНОВОЇ ПЕРЕВІРКИ

Такого висновку дійшов Верховный суд в складі колегії суддів Кассаційного адміністративного суду, під час розгляду справи №813/1757/18.

Приймаючи дану постанову, колегія суддів керувалася наступним. Запит податкового органу містить лише загальні фрази щодо порушення платником податку податкового законодавства, при цьому не вказуючи на конкретні обставининаправлення такого запиту, визначені в п. 73.3 ст. 73 ПКУ, а узагальнене посилання на аналіз податкової інформації без її конкретизації (джерел інформації, в чому полягає її суть) фактично позбавляє платника податків можливості надати належну відповідь. 

Запит повинен бути оформлений так, щоб платник податків міг розуміти, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить вказівку податковий орган, щоб надати необхідний обсяг документів для спростування наявної у податкового органу інформації. Відповідно, якщо запит складено з порушенням вимог законодавства, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит. Отже, наказ про проведення позапланової перевірки на підставі ненадання відповіді на неправильно оформлений запит податкового органу є протиправним і підлягає скасуванню.

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2019 року Київ справа №813/1757/18

адміністративне провадження №К/9901/811/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача – Васильєвої І.А.,

суддів – Бившевої Л.І., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 (суддя Гулик А.Г.)

та постанову Восьмого  апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 (судді Затолочний В.С., Бруновська Н.В., Матковська З.М.)

у справі № 813/1757/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправним та скасування наказу, –

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» (далі – позивач, ТОВ «Корпорація КРТ») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі – відповідач, Офіс ВПП ДФС), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати наказ від 06.04.2018 № 633 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація КРТ».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 адміністративний позов задоволено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 змінено в частині мотивів задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2018 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що запити контролюючого органу про надання інформації були оформлені у відповідності до вимог, що встановлені для таких запитів. Відтак, позивач був зобов’язаний надати відповідь податковому органу на такий запит. Отже, у відповідача були наявні правові підстави для призначення позапланової перевірки, передбачені підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Повідомлення про проведення перевірки та наказ було вручено позивачу 17.04.2018, тобто до початку проведення перевірки (перевірка розпочалася 18.04.2018, тривалість перевірки один день), отже оскаржуваний наказ втратив чинність у зв’язку з закінченням строку, на який була призначена перевірка. Податковий орган зазначає, що підприємство ухиляється від проведення перевірок шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки та оскарження наказів про проведення таких. Суд апеляційної інстанції безпідставно зазначає, що наказ на проведення перевірки було вручено 18.04.2018 оскільки роздруківка з сайту «Укрпошти» не є належним доказом на підтвердження дати вручення документів. Виправивши описку в судовому рішенні щодо зазначення правової підстави для проведення перевірки фактично змінює суть та зміст судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 лютого 2018 року за № 6564/10/28-10-48-09-11 позивачу відповідачем надіслано запит «Про надання інформації та її документального підтвердження», відповідно до якого Львівським управлінням Офісу ВПП ДФС під час збору податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення ТОВ «Корпорація КРТ» валютного законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «СП Янікс» за грудень 2017 року в сумі 50060 грн., що віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2017 року і міститься у податковій декларації з ПДВ за грудень 2017 року та за січень 2017 року в сумі 2348699,36 грн.. Про зазначене вказують результати аналізу показників, що містяться у податковій декларації з ПДВ, поданої ТОВ «Корпорація КРТ» за грудень 2017 року, даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН) та інформації, отриманої від ГУ ДФС у Волинській області і опрацьованої відповідно до статей 72, 73, 74 ПК України, що відповідно до пункту 74.1 ст. 74 ПК України використовується для виконання покладених на контролюючі органі завдань. Податковим органом з’ясовано оформлення господарської операції між позивачем та ТОВ «СП Янікс» за відсутності факту її реального здійснення, оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов’язаних нереальних господарських операцій до ТОВ «Корпорація КРТ». На підставі даної інформації відповідач пропонував позивачу на протязі 15 робочих днів з дня отримання запиту надати інформацію з приводу наведених фактів.

Листом від 28.02.2018 № 28/02-01 «Про надання відповіді» позивач повідомив, що у зв’язку з неналежним оформленням запиту звільняється від обов’язку надавати відповідь на нього.

Львівське управління Офісу ВПП ДФС направило позивачу запити від 13.03.2018 № 10963/10/28-10-48-09-11 (всього шість запитів) про надання інформації та її документального підтвердження по взаєморозрахунках з ТОВ «Форес Імперіал», ТОВ «Адрія», ТОВ «Захід-Авто-Ленд», ТОВ «Імпрувер», ТОВ «Мунлайт18», ТОВ «Бесткар».

Зазначені запити є аналогічними за змістом і містять посилання на аналіз показників податкової декларації з ПДВ, поданої ТОВ «Корпорація КРТ», даних ЄРПН та податкової інформації, отриманої і опрацьованої відповідно до статтей 72, 74 ПК України, яка свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій між позивачем та вищеназваними контрагентами, оскільки відсутнє реальне джерело походження ідентифікованого товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов’язаних нереальних господарських операцій до ТОВ «Корпорація КРТ».

ТОВ «Корпорація КРТ» листом від 03.04.2018 № 03/04-0 «Про надання відповіді» на листи від 13.03.2018 № 10963/10/28-10-48-09-11 повідомило податковий орган, що у зв’язку з неналежним оформленням запитів звільняється від обов’язку надавати відповіді на них. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, з висновками яких погоджується колегія суддів, виходили з наступних мотивів.

06.04.2018 відповідач видав наказ № 633 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Корпорація КРТ»

Право контролюючого органу на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок визначено пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.1 статті 79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, коли отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно з пунктом 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб’єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб’єктам інформаційних відносин, зокрема, якщо за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Положеннями абзацу вісімнадцятого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим – п’ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов’язку надавати відповідь на такий запит.

 Відтак, формою реалізації повноважень податкового органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про існуючі порушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування тієї інформації, яка є у податкового органу, при чому достовірність такої інформації про порушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення порушення та формування висновків про це можливе лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Тому наведення у запиті з посиланням на інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про порушення з боку платника податків, передбачає наявність інформації, яка потребує додаткової перевірки, яку можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведеного аналізу після її отримання.

 При цьому, окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови підприємства у наданні інформації на такізапити. Разом з тим, запити податкового органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання податковий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у податкового органу інформації.

В той же час, судами попередніх інстанцій встановлено, що запити контролюючого органу такої інформації не містили.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що у відзиві на позовну заяву, а також в апеляційній скарзі відповідач в повному обсязі викладає інформацію, яка слугувала підставою для запитів позивачу про отримання відомостей щодо взаємовідносин з контрагентами. При цьому, відповідач посилається на власні запити про проведення зустрічної звірки, що направлялися до Луцької ОДПІ. Від Луцької ОДПІ отримана узагальнююча податкова інформація від ГУ ДФС у Волинській області від 01.02.2018 року по взаємовідносинах позивача з ТОВ «СП Янікс», 14.03.2018 по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Форест Імперіал», від 29.03.2018 року по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Адрія», ТОВ «Імпрувер», ТОВ «Мунлайт 18», ТОВ «Бесткар». Щодо отримання будь-якої інформації по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Захід-Авто-Ленд» відповідач нічого не зазначив.

Відтак суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що виходячи із наданих відповідачем доказів, тільки по взаємовідносинах з ТОВ «СП Янікс», у податкового органу були підстави на день направлення запитів позивачу для висновків про порушення позивачем податкового законодавства. Однак у запиті від 12.02.2018 відповідач не вказав відповідної інформації, яка давала такі підстави, обмеживши позивача у можливості надати належну відповідь на запит.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на позицію викладену в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 813/3033/16, колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення у спорах, предметом оскарження в яких є накази про проведення перевірок, суди надають оцінку обставинам справи в кожному конкретному випадку, оцінюючи надані сторонами докази, в тому числі і письмовим запитам податкового органу про надання інформації.

Довід податкового органу щодо того, що суд першої інстанції, виправивши описку в судовому рішенні щодо зазначення правової підстави для проведення перевірки фактично змінив суть та зміст судового рішення, знайшов своє відображення в рішення суду апеляційної інстанції, яким змінено судове рішення суду першої інстанції з підстав та мотивів задоволення позову.

 Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2018 у справі № 813/1757/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Судді: Л.І. Бившева В.П. Юрченко+

 
 
 
 

Подібні новини

Leave us a reply